Чому проблема вирішується, коли ви від неї відходите

Було у вас таке: ви билися над проблемою, потім відійшли від неї, повернулися — а вона вирішилася? У мене було. І не раз.

Повний фокус на проблемі робить проблему тільки більшою.

Тут одразу треба розділити. Є проблеми, які вирішуються швидко і шлях до рішення зрозумілий — їх не треба розмазувати, як масло по бутерброду. А є інші: до них незрозуміло, як підібратися, і ми вирішуємо їх так довго, що вже не віримо в рішення. Ось для них і працює цей прийом.

Чим це не є

Віддалитися — це перестати вирішувати проблему й поставити собі в календарі, коли ви до неї повернетеся. І на цей час перевести фокус уваги на інше.

Втекти — це перестати на проблему дивитися. Вдавати, що її немає. Дитина ховається під столом і думає, що її ніхто не бачить.

Якщо у вас болить нога і ви не звертаєте на це уваги, сама вона навряд чи мине. Може статися, що буде пізно.

Різниця між двома випадками не в тому, займаєтеся ви собою чи ні — в обох ви не йдете до лікаря просто зараз. Різниця в даті.

Відпустка, яка вирішила мої проблеми без мене

Приблизно у 2010 році я поїхав у відпустку. Компанія тоді продавала обладнання для бездротового інтернету, ми вже розгорнулися, і я щодня вирішував пов'язані з цим питання.

Відпустка була довга, кілька тижнів. Намети, берег моря, жодного зв'язку.

Повернувся — продажі зросли приблизно на двадцять відсотків. Проблеми, над якими я сидів, вирішилися самі. Без моєї участі.

Тоді я вперше подумав, що моя щоденна присутність у цих питаннях була не рішенням, а частиною проблеми.

Чому дистанція взагалі працює

Іноді ми просто злипаємося з проблемою. А коли злиплися — ми не бачимо її повністю. Ми всередині. Ми частина картинки, а не той, хто на неї дивиться.

Якщо я є проблема — я її ніколи не вирішу.

Щоб самому не бути проблемою, треба від неї віддалитися. Тоді проблема окремо, а я окремо — і я можу бути рішенням. Дистанція працює не тому, що за цей час щось само розсмоктується. Вона працює тому, що з'являється той, хто здатен вирішувати.

Увага працює як радар

Куди ми тривалий час спрямовуємо увагу — те й отримуємо. Спрямовуємо на проблеми — проблем більшає. Спрямовуємо на можливості — більшає можливостей.

Якщо в бізнесі ми шукаємо проблеми, їх буде більше. Якщо шукаємо рішення — буде більше рішень. Це не містика: радар знаходить те, на що налаштований.

Чому стратегічні сесії видихаються

Подивіться, як влаштована будь-яка стратегічна сесія. Урешті-решт вона зводиться до пошуку можливостей, а не проблем. Люди виходять окрилені — бо на кілька днів віддалилися.

А через три місяці від тієї стратегії не лишається нічого. Бо люди знову перестають дивитися на можливості й цілодобово вирішують проблеми.

І є ще одна причина, про яку не прийнято говорити вголос. Той, хто проводить сесію, трохи нав'язує учасникам свою захоплену увагу й свій погляд на можливості. Можливості, які тобі показала інша людина, тримаються до першого понеділка.

Це не означає, що стратегічні сесії не потрібні. Це означає, що людям усередині компанії треба навчитися бачити можливості самим.

Як це вбудували в календар

Білл Гейтс вирішив цю задачу інакше — він поставив дистанцію в розклад. Двічі на рік він їхав у будиночок біля озера сам: без співробітників, без зустрічей, без справ. Читав і думав. Це називалося Think Week, тиждень роздумів.

У 1995 році саме з такого тижня вийшла службова записка «Internet Tidal Wave» від 26 травня, яка розвернула всю компанію. Людина, яка керувала однією з найбільших компаній світу, регулярно йшла від неї на тиждень — і саме звідти приносила рішення.

Розгубленість майже завжди приходить із близької відстані. Коли ви стоїте впритул, видно тільки фактуру: цей клієнт, цей співробітник, цей рахунок. Ясність приходить з дистанції — не тому, що проблема зменшилася, а тому, що ви нарешті бачите її цілком.

У якій із ваших сьогоднішніх проблем ви самі — частина проблеми, а не частина рішення?