Ударити по м'ячу й не подивитися, куди він полетів

Кожен із нас хоч раз був у лікаря, і лікар призначав якесь лікування — процедури, таблетки, втручання. Але чи було таке, щоб хоч один лікар передзвонив вам через тиждень і запитав:

• Як ваші справи?
• Наскільки ви вилікувалися?
• Наскільки це вам допомагає?
• Чи приймаєте ви ліки точно за схемою?
• Який прогрес у вашому лікуванні?

Мене завжди цікавило, чому жоден лікар ніколи не цікавився моїм здоров'ям. Це ж нераціонально.

Це як ударити по м'ячу й не подивитися, куди він прилетів. У чому тоді сенс гри?

Коли ми щось робимо, ми маємо дивитися на наслідки. Це і називається навчанням. Який сенс робити якісь дії й не дивитися, куди вони нас приводять?

А чому людина взагалі потрапляє до лікаря? Бо не дивиться на наслідки своїх дій. І далі виходить, що на наслідки не дивиться ні лікар, ні пацієнт.

Дверне вічко

Порада за замовчуванням не може враховувати всю глибину вашої ситуації. Жоден порадник не знає вас краще, ніж ви самі. Жоден порадник не знає вашу організацію краще, ніж ви самі.

Коли вам дають пораду — це завжди поверхнева інтерпретація глибокої картини, на яку дивляться приблизно через дверне вічко. Ось таку частку інформації має порадник насправді. Ось через таку щілинку він розглядає вашу ситуацію. Майже завжди.

Себе з себе не видно

Усі знають, що їсти на ніч шкідливо, але людина не складає два і два й не розуміє, що це шкідливо особисто їй, а не якимось абстрактним усім. Усі знають, що треба рухатися, але до себе цього не застосовують.

Правила успіху давно відомі. Уся людська мудрість давно є в інтернеті, але ми чомусь не застосовуємо її до себе.

Коли ти їв борщ і крапля борщу капнула тобі на футболку, ти цього не бачиш. Побачити можна або в дзеркалі, або коли хтось підкаже.

Так само з поганими звичками й повторюваними помилками. Люди роблять багато дурниць і не помічають цього. А інші бояться сказати:

• бо це може зіпсувати стосунки;
• бо не мають авторитету, щоб таке говорити;
• бо не мають влади, щоб це сказати;
• бо не настільки близькі люди, щоб про таке говорити.

Так ми й заходимо в коло, де всі далі роблять дурниці, і немає перед нами дзеркала, яке могло б на це вказати.

Що робити замість порад

Допомогти людині самій ухвалити рішення. Допомогти вивантажити з неї всі деталі, розкласти пазл за кольорами й зібрати його. Допомогти побачити сліпі зони, яких людина не бачила. Дізнатися, чому вона взагалі розв'язує це завдання і що в ньому такого важливого.

Замість того щоб приходити зі своїм нерелевантним досвідом і ділитися порадами, якими майже ніхто не скористається.