Чому людина після розмови з вами стає меншою

Один із чинників поганого настрою — знецінення. Коли нас знецінили.

Причому це може бути звичайний дружній жарт. Одна подруга каже іншій: «класний светр, у мене теж пару років тому такий був». Що це — комплімент чи шпилька, що такі светри вже пару років не в моді?

Зрозуміло, що в усіх різна товщина шкіри. Хтось не побачить у цьому нічого такого, а хтось відчує, що його вибір знецінили, — а отже, знецінили і його самого. Ясно, що ми не думаємо про це саме такими словами. Ми радше розсердимося на такий комплімент або пропустимо його повз вуха. Але суть від цього не змінюється.

Скільки цього довкола

Часто ми знецінюємо ідеї інших неконструктивною критикою. Просто критикуємо, не пропонуючи нічого натомість. Критикуємо не щоб покращити, а щоб висловити свою цінну думку. І не усвідомлюємо, що своєю оцінкою підрізаємо людині крила.

Про людину в поганому настрої кажуть: вона пригнічена. Але ж хтось її пригнітив.

Проти нас рідко роблять аж зовсім погані вчинки. А от слова, які нас оцінюють, знецінюють і придушують, звучать дуже часто:

• Нас змушують подумати, що ми в чомусь не розбираємося.
• Що ми недостатньо розумні.
• Що ми недостатньо здібні.
• Що ми недостатньо цінні й любимі.
• Подруга каже, що він тебе не любить.
• Водій сигналить на дорозі — показує, що краще за нас знає, як вести автомобіль.
• Батьки кажуть, що ми не там навчаємося, не там працюємо, не тим займаємося.
• Керівник бачить усі прогалини в нашій роботі, але не бачить наших успіхів.
• Хтось просто посміхнувся криво або подивився звисока.

Останнє теж оцінка, хоч слів і не було.

Чому після цього людина працює гірше

Усі ці оцінки роблять нас меншими. Ще менш здатними. Бо на кожній із них у нас зависла увага.

Що означає пригнічена людина? Це та, яка не помічає нічого навколо й зосереджена на своєму горі. А чому не помічає? Бо помічати нічим. Уся увага лишилася на тих нібито проблемах, які нам нав'язали, оцінюючи нас.

Знецінення забирає не навички. Воно забирає вільну увагу — ту саму, якою людина робить роботу.

У йозі є правило: не просять — не лізь. Чому? Непрохана порада дорівнює знеціненню. Ми думаємо, що робимо іншим добро своєю порадою, а фактично придушуємо людину.

Але ж є робота, яка в тому й полягає

Є робота, у якій треба оцінювати й допомагати. Наприклад, у батьків і в керівника. Робота керівника — оцінювати й спрямовувати.

Те саме з дитиною. Якщо дитина знає, що батьки її люблять, вона готова почути будь-яку пораду. А як вона про це дізнається? Якщо їй показують, що бачать у ній багато хорошого, і вже на цьому тлі радять, як виправити якусь ділянку. Тоді порада не сприймається як ніж у спину, а приймається як допомога.

З друзями так само. З усіма іншими так само.